Щеплення: право на відмову

дата поста09.10.2011  Автор:

Первинна юридична консультація зазвичай вважається вступною частиною у справі, що дає можливість клієнту та особі/організації, що береться за захист його прав, сформулювати проблему і скласти план подальших спільних дій. Проте часто первинна консультація виступає самостійним повноцінним видом допомоги. Таке досить часто трапляється у сфері медичного права. На першому етапі консультант допомагає клієнту осмислити проблему, що виникла, з правового погляду; потім озброює його посиланнями на статті законодавства і підзаконних актів, на яких клієнт зможе побудувати захист своїх порушених прав; зрештою, дає практичні поради - пояснює алгоритм дій, завдяки якому клієнт досягне бажаного результату законним шляхом. Насамкінець консультант, як правило, просить клієнта в разі успішного вирішення його справи повідомити про це шляхом телефонної розмови або електронною поштою і розповісти, як саме розвивалися події. На випадок ускладнень клієнту пропонують додаткову допомогу.
Важливим є той факт, що правильна й усебічна консультація допомагає клієнту визначити шляхи вирішення своєї проблеми ще на досудовому етапі, а часто, узагалі без звернення зі скаргами в адміністративному порядку або до органів прокурорського нагляду. Це економить не тільки кошти, а й час клієнта і допомагає йому усвідомити, що він - громадянин, здатний захистити свої права, і що закони мають працювати не проти нього, а в його інтересах.

Четвертий рік поспіль правозахисна група фонду "Світ Криму" надає подібні консультації (виїзні, телефонні або письмові), відпрацьовуючи їх методику й принципи. У цій статті ми хотіли б пояснити, на яких засадах відбувається консультування з приводу одного з найчастіших звернень, пов'язаних із прийомом до дитячих садків і шкіл невакцинованих дітей.

Навіщо потрібна вакцинація? Чи є корисними щеплення, чи всупереч офіційним поглядам вони швидше шкодять, аніж захищають? І чи існує законна можливість відмовитися від щеплень для себе і своєї дитини? Особливої гостроти, актуальності та популярності ці запитання набули в останній рік.

Перші два запитання можна вважати риторичними. Метод вакцинопрофілактики визнаний у всьому світі і безліч разів довів свою ефективність у справі захисту здоров'я людини (і насамперед дитини) від небезпечних захворювань. Проте відповідь на третє запитання не залежить від того, як ми відповімо на перші два, оскільки стосується не медичного, а правового аспекту. Чи може здорова дитина (адже відсутність профілактичних щеплень не робить її хворою) піддаватися дискримінації через те, що колись у майбутньому вона, можливо, захворіє? І чи може вважатися нормальною з правового погляду ситуація, коли за однією невакцинованою дитиною (яка має медичні протипоказання) зберігаюся всі права, тоді як інша невакцинована дитина з такою самою "потенційною небезпекою зараження" позбавляється цих прав?

Творці римського права стверджували: "Нехай впаде світ, але запанує закон". Людина, яка вирішує відмовитися від щеплень, бере на себе відповідальність за цей вибір. Завдання юриста - допомогти їй захистити свої законні права, керуючись положеннями українського законодавства.

Практично всі звернення із цього приводу (тільки до нашої правозахисної групи надходять десятки звернень щомісяця) пов'язані з відмовами керівництва дитячих садків і шкіл приймати невакцинованих дітей. Зазвичай, відмову мотивують посиланням на ст. 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", у ч.2 якої зазначено:

"Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його".

Проте, це положення вочевидь суперечить праву на освіту, гарантованому ст. 53 Конституції України. Твердження, яке іноді можна побачити в літературі, нібито ці дві статті співвідносяться як спеціальне і загальне законодавство, цілком неприйнятне. Конституція - це не загальне законодавство, а основний закон, закон прямої дії, який повинен виконуватися беззастережно. Держава гарантує своїм громадянам доступність дошкільної освіти, так само як і інших освітніх рівнів, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 4 березня 2004 р. за № 5-рп.

Отже, заборона ст. 15 цього закону не може поширюватися на навчальні заклади. На інші дитячі установи (які не мають статусу навчальних і не згадані в Законі України "Про освіту") він поширюється. Оскільки дитячий садок має офіційний статус дошкільного навчального закладу (ДНЗ), відповідно, ст. 15 на нього не поширюється.

Проте на практиці співробітники дитячих поліклінік відмовляються оформляти медичну довідку для дитячого садка, а завідувачі ДНЗ - приймати дітей без допуску керівника поліклініки (запису про те, що "дитина може відвідувати дитячий садок"). При цьому і одні й другі виходять за рамки своїх повноважень і порушують чинне законодавство.

Прийом дитини до ДНЗ здійснюється на підставі п. 6 Положення про дошкільний навчальний заклад (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 305 від 12 березня 2003 р.). Цим пунктом передбачено, що персональна відповідальність за прийом дитини до ДДЗ покладається на його керівника. Також у положенні наведено перелік необхідних документів - це заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров'я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення та свідоцтво про народження дитини. Жодних інших документів, довідок і умов, зокрема й щодо щеплень, законодавство не вимагає. Медична довідка про стан здоров'я - це довідка про те, чи хвора дитина на даний момент чи здорова. Цілком очевидно, що відсутність щеплень само по собі не означає хвороби дитини.

Питання про те, чи існує на сьогодні встановлений зразок медичної довідки для прийняття дитини до дитячого садка, є спірним. З одного боку, наказ МОЗ № 302 від 27 грудня 1999 р. "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)", яким була затверджена відповідна форма 026/о, залишається чинним. З іншого боку, наказ МОЗ № 258 від 3 липня 2001 р. "Про затвердження типових інструкцій щодо заповнення форм первинної медичної документації лікувально-профілактичних закладів", у якому описується порядок заповнення цієї форми, було скасовано у вересні 2009 р. Тому на практиці можна зустріти, як заповнення у поліклініці бланку 026/о, так і оформлення довідки довільного зразка (часто - записи фахівців у шкільному зошиті). Бланк форми 026/о має важливу особливість: у ньому не передбачено місце для підсумкового висновку і для візи про те, що дитина може відвідувати дитячий садок. Ні підпис завідувача поліклініки, ні така віза законодавчо не передбачені. Більше того, запис у медичній довідці про те, що дитина може або не може відвідувати дитячий садок, є перевищенням повноважень. У такому випадку завідувач поліклініки виходить за рамки своєї компетенції оскільки йому не надано право дозволяти чи забороняти відвідування ДНЗ.

Медична довідка повинна містити лише констатуючі записи лікарів-фахівців про те, здорова дитина чи хвора. Запис про щеплення має зафіксувати наявність або відсутність кожного з них Поліклініка зобов'язана видати таку довідку (без підпису й візи) на підставі хоч би й Закону України "Про інформацію". Будь-які спроби відправити дитину на медичну комісію (створену для визначення рівня захворювання, тому абсурдно направляти на неї здорову дитини), а її батьків у СЕС не є законними і повинні ігноруватися.

Отримавши необхідну довідку, батьки можуть вимагати від завідувача дитячого садка прийняти дитину, оскільки всі необхідні документи надано. До документів корисно долучити роздруківки листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 25 травня 2011 р. № 1/9-389 "Про дотримання порядку прийому дитини до дошкільного навчального закладу" та повідомлення прес-служби МОЗ від 1 вересня 2011 р. "Відсутність щеплень у дітей віком до 3 років - не привід до їх незарахування у дошкільні навчальні заклади". Обидва листи роз'яснюють обов'язок керівників дитячих садків приймати невакцинованих дітей при наявності необхідних документів.

Керівник дитячого садка не має жодних підстав посилатися на вищі вказівки та інші незалежні від нього обставини: іще раз нагадуємо, що ст. 6 Положення про ДНЗ покладає на нього відповідальність перед законом як за прийняття рішення про прийом або неприйом дитини, так і за допущені порушення. Він також не може переадресовувати батьків до когось іншого: до медсестри дитячого садка, до відділу освіти і т. ін. Батьки повинні розмовляти тільки із завідувачем дитячого садка і більше ні з ким.

У разі, якщо керівник усе ж таки відмовляє батькам у їх законному праві, слід вимагати письмової відповіді на подану заяву про прийом дитини. Наявність письмової відмови буде підставою для подання скарг в управління освіти, прокуратуру, місцеву державну адміністрацію, а також для захисту конституційного права своєї дитини в суді.

Досвід нашої правозахисної групи свідчить, що до скарг і судових позовів справа майже ніколи не доходить. У переважній більшості випадків керівництво дитячого садка реагує на правильно викладену юридичну аргументацію і після вимоги надати письмову відповідь погоджується прийняти дитину.

Зрозуміло, що і в поліклініці, і в дитячому садку батьки невакцинованої дитини повинні написати заяву з офіційною відмовою від щеплень, у якій зазначити, що вони беруть на себе відповідальність за здоров'я дитини.

Практика показує, що в процесі захисту свого права на відмову від проведення щеплень дитині деякі батьки починають відповідальніше ставитися до цього питання, цікавляться позитивними аспектами вакцинації, просять надати консультацію щодо того, які вакцини зарекомендували себе найкращим чином і зрештою приймають рішення вакцинувати своїх дітей. У цьому парадоксі немає нічого дивного. Усвідомлення своєї свободи, своєї здатності захистити права - свої і своєї дитини - сприяє усвідомленню відповідальності за свої рішення та вчинки, яку кожна вільна людина бере на себе. Навпаки, спроби вирішити питання підвищення рівня вакцинації населення заборонно-примусовим шляхом призводять до зростання противакцинних настроїв і рухів, а також до розширення "чорного ринку" фальшивих медичних документів про зроблені щеплення. Імунний щит руйнується дедалі сильніше, хоча зовні все виглядає благополучно. Тому спроби МОЗ вжити жорстких заходів проти невакцинованих дітей та їхніх батьків лише погіршують ситуацію.

+38066-10-34-935
overcom@yandex.ua
Наша сфера - мед.право в целом.
В частности, готовы защищать не только право на отказ от прививок, но и право на вакцинацию, которое в нас уже почти год грубейшим образом попирается.
Но с такой просьбой к нам пока не обратился ни один человек.
Одна мама подумывала, но не решилась.

Рубрики: Против вакцинации, Украина
Метки: вакцина, отказ 
комментарииКомментариев нет

Добавить комментарий